УВАГА!!!

У РАЗІ НАЯВНОСТІ У ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ ХОЧА Б ОДНОГО ІЗ СИМПТОМІВ ІНФЕКЦІЇ: ТЕМПЕРАТУРА, КАШЕЛЬ, НЕЖИТЬ, БІЛЬ У ГОРЛІ, РИНІТ, ЧХАННЯ, БІЛЬ У ГРУДИНІ – УЧНІ ЛІЦЕЮ НЕ МОЖУТЬ ВІДВІДУВАТИ ЗАКЛАД ОСВІТИ ДО ПОВНОГО ОДУЖАННЯ.

10 СТРАТЕГІЙ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ НАМ ВПОРАТИСЬ ІЗ ВИКЛИКАМИ ПАНДЕМІЇ ТА КАРАНТИНУ

Світ зустрівся з безпрецедентною ситуацією. Ми переживаємо час страху, жорстких обмежень та невизначеності.Пандемія - це не лише виклик нашому фізичному здоров'ю, але й психічному.Як впоратися з цими випробуваннями? Як допомогти собі та іншим пережити цей період? Ось 10 стратегій.

Стратегія 1: бачити сенс наших спільних зусиль: вияв любові, боротьба за життя. Усвідомлення сенсу наших дій додає нам сил та витривалості. Спільні дії багатьох держав і пов’язані з ними карантинні обмеження мають одну остаточну мету – зберегти людські життя.

Стратегія 2: плекати стосунки та взаємну підтримку: фізичне дистанціювання не має збільшити відстані між нашими серцями, а навпаки – це запрошення стати ближчими.

Наша сила – в солідарності. Наша гнучкість, психологічна стійкість – у силі наших стосунків. Ми не знаємо, що нас чекає попереду і через що ще доведеться пройти – але коли розуміємо, що не самі в цих випробуваннях, що усі ми відповідальні одні за одних і готові подати одні одним руку підтримки, то ми сильніші й маємо менше страху, а більше надії.

Стратегія 3: приймати те, що не можемо змінити, і зосереджуватись на тому, що здатні змінити. Карантин закрив для нас багато можливостей – можна сказати метафорично – багато дверей. Тому так важливо вміти приймати те, що деякі двері зачинилися (попри увесь смуток за тим, що залишилось там, за тими дверима…), вчитись відпускати й перезосереджуватись.

Стратегія 4: пам’ятати про цінності – вони спрямовують наше життя. Отож нам треба переплановувати – змінювати наші звиклі маршрути щоденного життя, і нам треба робити це оперативно. Саме так, як автомобільний навігатор: у його програмі нема такого варіанта, як "депресія" – куди б ми не з’їхали з дороги, які би перешкоди не трапились, він пропонує нам "перерахувати" і прокладає новий маршрут. Сьогодні нам усім важливо випрацювати здатність гнучко переплановувати своє життя – але для цього ми, як і навігатор, потребуємо знати напрямок.

Стратегія 5: цінувати час, планувати й наповнювати наші дні змістовною діяльністю. Інакше ми можемо просто розтратити цей безцінний ресурс на багато незначущих речей. Тому в умовах карантину (втім і загалом у житті) нам потрібний якісний тайм-менеджмент та базові звички: планувати вранці свій день – не лише, що робити, але і як робити. Збалансувати всі важливі сфери життя – родина, діти, праця, навчання, турбота про себе тощо. Ставити цілі – досяжні та викличні водночас. Обмежувати активності, що можуть "затягувати" (серфінгування інтернетом, телеканалами тощо). І врешті діяти.

Стратегія 6:  берегти та поповнювати енергію. Цей стрес і це випробування можуть бути тривалими – тож нам треба навчитися жити в режимі не спринту, а радше марафону. Це схоже, як ми дивимося, який заряд у нашого смартфона, і закриваємо зайві програми, щоби не споживали енергії, вчасно його підзаряджаємо, – так нам потрібно навчитися щодня турбуватися про енергію, свою і наших близьких.

Стратегія 7: жити "тут і тепер". Це не означає не думати про майбутнє, готуючись до нього, чи не згадувати минулого, виносити з нього важливі уроки – усе це також дуже важливе. Але необхідно також усвідомлювати себе "тут і тепер", коли можемо внутрішньо стишитися і просто бути.

Стратегія 8: розділити одні з одними і біль, і радість... Сподіваємося, що зможемо запобігти, наскільки нам вдасться, людським втратам. Але якщо станеться інакше, нам треба буде розділити скорботу, пройти разом через біль, бути одні для одних підтримкою. Бо, мабуть, єдине, що можемо дати ближньому в ці найважчі миті – це підтримку, допомогу, розуміння, співчуття…

Водночас коли трапляється щось гарне, світле, радісне, то маємо всі підстави радіти й ділитися радістю. Адже розділений біль меншає, а розділена радість множиться!

Стратегія 9: зростати, проходячи крізь випробування. Випробування можуть бути контекстом, у якому ми станемо сильнішими, вони можуть і озлобити нас, і спричинити реакції, які не можна назвати людяними. Це наш вибір, як ми проходимо через ці випробування, чого хочемо навчитися, переживши їх, ким ми станемо у процесі. Тому так важливо зробити свідомий вибір – вибір бути людьми, зростати у людяності.

Стратегія 10: бачити обрій надії. Ми впораємось! І ця пандемія мине. Tutto andra' bene ("Усе буде добре") – так підписують сьогодні свої веселкові малюнки італійські діти й вивішують їх на вікнах та балконах.

За матеріалами Олега Романчука,

 директора Інституту психічного здоров'я УКУ

та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії

5 ОСНОВНИХ РЕЧЕЙ, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО КОРОНАВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ COVID-19

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ: 

• попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар
• нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)
• попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки
• просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується
• посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення
• важливо уникати місць масового скупчення людей

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання. 

ЩО РОБИТИ: у разі підвищеної температури і вище зазначених симптомів інфекції дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

• мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук
• під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя
• не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними
• не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Як допомогти дитині досягти успіху у школі

Усі батьки бажають, щоб їхні діти добре вчились у школі. Проблема не в тому, що батьки не здатні допомогти дитині добре вчитися. Зрештою, небагато хто з нас має досвід або є фахівцем у питаннях освітніх методик чи дитячої психології. Просто батьки не знають кращого способу допомогти своїй дитині. У цій статті запропоновано деякі поради про те, як можна покращити ймовірність успіху вашої дитини у школі. Пам'ятайте: для високої результативності ці методи вимагають часу й терпіння, – не очікуйте дива за один вечір.

1. Поясніть дітям, що навчання – це їх «робота»

Батьки часто питають, що вони можуть зробити, щоб зацікавити дитину конкретним предметом або завданням. Ось найважливіший урок, який дитина повинна дізнатися про школу: нікого не хвилює, зацікавлена вона в чомусь чи ні. Звісно, діти вчаться краще, коли предмет їм цікавий, але в обов'язковому порядку їм належить засвоїти таке: вони повинні вивчати й той матеріал, який їм мало цікавий або не цікавий зовсім. Це робота дітей.

2. Ставте високі орієнтири й цілі

Не треба бути особливо прискіпливим і наполегливим батьком, але ви повинні розуміти, що батьківські очікування мають величезний вплив на успішність учня. Якщо ви не очікуєте від дитини успіху, вона, швидше за все, його не досягне.

3. Розрізняйте поняття «вчити» і «вивчити»

Дуже часто батьки питають дитину, чи вчила вона предмет (а насправді, чи ознайомилась вона з ним), і дитина відповідає «так». Але цього недостатньо! Ви повинні переконатися, що дитина засвоїла урок. Попитайте дитину із предмета. Потім попитайте її з того ж матеріалу через кілька днів, а потім ще раз через тиждень. Який сенс у навчанні, якщо інформація забувається через тиждень? Пам'ятайте, що роботодавцям вашої дитини буде глибоко байдужий її диплом (особливо додаток з оцінками) і зовсім не байдужі навички та знання.

4. Приділяйте першочергову увагу навчальному процесу

Усім дітям необхідний час на відпочинок. Ігри, як поодинці, так і з іншими дітьми, добре розвивають дитячі інтелектуальні та соціальні навички. Однак на перше місце діти повинні (звісно, у розумних межах) ставити роботу, а гру – на друге. Зрештою, добре розвинена трудова етика швидко виправдає себе. У дітей повинен бути спланований спеціальний час для виконання шкільних завдань. У міру дорослішання дитини час на навчання треба збільшувати.

5. Забезпечте відповідну обстановку для виконання домашніх завдань

Переконайтеся, що в дитини є всі необхідні інструменти для досягнення успіху – стіл, стілець, гарне освітлення, необхідне шкільне приладдя (папір, олівці, ручки, калькулятор, комп'ютер, лінійки, компаси, транспортири, скріпки, блокноти й т п.) і, найголовніше, тихе місце для роботи.

6. Нехай дитина в усьому розбирається самостійно

Нехай дитина сама протягом певного часу подумає над своїм завданням, перш ніж просити вас про допомогу. Пам'ятайте, що кожного разу, коли ви даєте учню готову відповідь на запитання, ви позбавляєте його можливості дійти до неї самостійно. У той же час доцільно допомогти дитині, яка зробила розумну, але невдалу спробу зрозуміти щось без сторонньої допомоги.

7. Учіть дитину необхідних навичок розуміння прочитаного

Дуже багато дітей читають і не запам'ятовують або не розуміють, про що читали. Щоб закрити цю прогалину в навчанні, діти не повинні переходити до наступного розділу, доки не зрозуміли попереднього. Якщо вони нехтують цим правилом, то, швидше за все, не зможуть зрозуміти зміст наступного розділу. Ви також повинні навчити дітей робити нотатки про те, що вони читають (або, ще краще, коротко конспектувати те, що прочитали). Нотатки та конспектування зміцнюють розуміння учнем прочитаного матеріалу й дозволяють йому краще підготуватись до письмових іспитів.

8. Дитина повинна виходити за рамки матеріалу, що їй викладається

Узагалі, чим більше дитина займається, тим краще засвоює й довше зберігає в пам'яті матеріал. Учні повинні займатись більше й засвоювати більше, вирішуючи завдання і роблячи вправи з підручників, не тільки ті, які задав учитель. Батьки, які хочуть допомогти своїм дітям домогтись успіху, повинні спонукати їх робити більше, ніж заданий мінімум.

9. Дитина повинна вчитися цілий рік

Літо – це час канікул, але це не повинно означати, що діти три місяці відпочивають від навчання. Літо – сприятливий час для повторення матеріалу, для вивчення того, що не пройдено у школі, для відвідування бібліотеки та перегляду нових книг і розвитку нових інтелектуальних навичок, наприклад, навчання гри в шахи, шашки або нарди.

10. Показуйте гарний приклад

Нехай ваша дитина бачить, що навчання не завершується тоді, коли ми закінчуємо школу. Моделюйте хорошу освітню поведінку, демонструючи дитині те, як ви справляєтеся зі своєю роботою та домашніми обов'язками, і нехай ваші діти знають, що ви продовжуєте вчитись. Батьки, які отримують учений ступінь або закінчують навчання у вищому навчальному закладі на бакалавра або магістра, можуть бути особливо авторитетними. Якщо ж ви пропускаєте заняття, то чи не так робитимуть ваші діти, коли випаде подібна можливість? Якщо ви вчитеся з-під палиці, не варто очікувати, що ваші діти будуть навчатися краще. Докладіть усі зусилля, щоби продемонструвати дитині за допомогою власних дій, що хороші освітні навички приносять щедрі плоди в навчанні.

Марія Монтессорі - італійський лікар та педагог, яка прославилася авторською методикою розвитку дітей. Присвятивши своє життя освіті та дітям, вона залишила свої заповіді тим, кому вони точно стануть у пригоді.
1. Дітей вчить те, що їх оточує.
2. Якщо дитину часто критикують, вона вчиться засуджувати.
3. Якщо дитину часто хвалять, вона вчиться оцінювати.
4. Якщо дитині демонструють ворожість, вона вчиться битися.
5. Якщо з дитиною чесні, вона вчиться справедливості.
6. Якщо дитину часто висміюють, вона вчиться бути боязкою.
7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки, вона вчиться вірити.
8. Якщо дитину часто ганьблять, вона вчиться почуватися винуватою.
9. Якщо дитину часто схвалюють, вона вчиться добре до себе ставитися.
10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі, вона вчиться бути терплячою.
11. Якщо дитину часто підбадьорюють, вона набуває впевненості в собі.
12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби та почувається необхідною, вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13. Не говоріть погано про дитину - ні при ній, ні без неї.
14. Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, тоді в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15. Завжди прислухайтеся і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
16. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її.
17. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку, і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.
18. Допомагайте дитині освоювати неосвоєне раніше. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю, тишею та любов'ю.
19. У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер: пропонуйте їй найкраще, що є у вас самих.

Пам'ятайте:

• Покарання – моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
• Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
• Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
• Покараний – вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи жодного слова. Не заважайте починати життя спочатку.
• Хоч би що там трапилося, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
• Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї – ваше засмучення.
• Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, краще розуміти один одного.
• Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, навчитись інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах систем залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко приводять до психастенічних реакцій, імпульсивних дій та ефектів.

Існує термін «шкільна фобія», тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то зазвичай вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді батьки самі побоюються школи і побіжно навіюють це своїм дітям або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру й тим самим створюють у неї «навчальну фобію».

Як результат – у дітей виникає невпевненість у власних силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка чекати на допомогу в найпростішій ситуації.

Батьки при цьому керуються прагненням досягти успіху за будь-яку ціну. Вони забувають, що діти і в школі залишаються дітьми – їм хочеться погратися, побігати, «розрядитися», тобто потрібен час, щоб стати такими ж свідомими, якими їх хочуть бачити дорослі.