Про ліцей – ювілейно!

Сьогодні Обласний гуманітарний ліцей долає 10-річний відрізок часу, що й зобов’язує осмислити пройдений шлях і водночас спроектувати його майбутнє.

Дух усебічного оновлення освітньої системи на початку нового тисячоліття зумовлений необхідністю відродження класичної національної освіти.

За умов якісного вдосконалення освітньої галузі, піднесення ролі творчої особистості в суспільстві особливого державного значення набуває проблема розвитку й педагогічної підтримки обдарованих дітей.

8 лютого 2001 року Указом Президента України Л.Кучми була затверджена Програма роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки, якою передбачалося відкриття обласних ліцеїв-інтернатів для талановитої молоді.

Тут і бере свій початок історія Обласного гуманітарного ліцею для обдарованих сільських дітей Вінниччини, який був створений на базі тоді ще Барського педагогічного училища.

Усвідомлення місії ліцею як інноваційної школи і внутрішнє прийняття цієї відповідальності в 2001 році було не з легких. Виник цілий ряд проблем: який кадровий потенціал забезпечить якість ліцейської освіти? які організаційно-педагогічні заходи сприятимуть розвитку якісної підготовки в ліцеї? які критерії забезпечать ефективну життєдіяльність ліцею як інноваційної школи? за яких умов випускник ліцею буде конкурентноспроможним на національному та світовому ринках праці?

Ці та ряд інших питань спонукали до визначення головної мети, завдань і пріоритетних орієнтирів у роботі з обдарованими учнями.

У процесі становлення наш ліцей пройшов шлях від етапу вивчення прогресивного вітчизняного та світового освітянського досвіду до створення цілісної педагогічної системи, концептуальної моделі освітньої діяльності, спрямованої на розвиток творчого потенціалу, стимулювання, самовдосконалення й самореалізацію ліцеїстів у сучасному соціумі.

Я свідома того, що 10 років в історії навчального закладу – це лише початок.

Але й переконана в іншому: за цих 10 років ліцей пройшов шлях становлення, визнання й осмисленого руху до нових освітніх звершень.

З урахуванням цього й побудована книга «Обласний гуманітарний ліцей: шлях у десять років», яка документально висвітлює закономірності й логіку заснування Обласного гуманітарного ліцею для обдарованих дітей із сільської місцевості при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського, основні етапи його розвитку, багатогранну діяльність викладацько-учнівського колективу, різні аспекти реалізації Державної цільової програми «Обдарована молодь» та практичного втілення ідей концептуальної освітньої моделі навчально-виховної діяльності ліцею.

Гортаючи сторінки ліцейської історії, осмислюю результати копітких пошуків і намагань створити ліцей і забезпечити його вихованцям усі умови й можливості для розвитку життєво компетентної особистості, становлення успішної людини.

Це був час торування шляху до створення інноваційної школи в Україні.

Рішення про відкриття обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості зініційоване тодішнім керівництвом області та управлінням освіти і науки Вінницької облдержадміністрації, вперше розглядалося як створення школи нового типу, яка за своїм змістом і формою мала зреалізувати принципи неперервності навчання в системі «ліцей – ВНЗ».

Як відомо, навчальні заклади такого призначення здебільшого відкривалися в обласних центрах при університетах. Однак М.Х.Комісарчук, тодішній директор Барського педагогічного училища, вже давно виношував у своєму серці мрію про школу нового типу в стінах педагогічного училища.

Нам повірили і довірили, а це означало, що ми зобов’язані організувати цілісний педагогічний процес взаємодії в системі «ліцей – ВНЗ».

Під керівництвом П.Н.Савчука (тоді заступник директора з навчальних та організаційних питань, сьогодні – директор Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського) адміністрацією коледжу було передбачено цілий ряд організаційно-педагогічних заходів для відкриття й початку роботи ліцею.

1 вересня 2001 року життя в коледжі завирувало з появою ліцеїстів, які за своїми здібностями і природними задатками потребували творчого освітнього середовища, інтелектуального оточення, педагогічної підтримки і щирого спілкування.

Прагнучи створити школу нового покоління, в якій би панувала творчість, жага до знань, віра дитини в себе, ми крок за кроком творили власні традиції, розробляли авторські програми, впроваджували цікаві інноваційні проекти, визначали ціннісні орієнтири.

За настанову були взяті слова класика вітчизняної педагогічної думки С.Русової: «Тільки той народ і бере перемоги, який має найкращу школу».

Повертаючись до наших витоків, скажу без перебільшення: працювали з ентузіазмом, навчально-виховний процес захоплював своєю новизною і нестримним бажанням кожного викладача працювати в ліцейських класах, а наших перших вихованців представити в статусі ліцеїстів.

На моє глибоке переконання, найкраще охарактеризувати стиль роботи і творчу атмосферу діяльності ліцею першого десятиріччя можна словами Дж.Ландрама: «Важливі не здібності, які дала нам природа, а ентузіазм і одержимість, з якими ми ці здібності реалізуємо. Воля й ентузіазм набагато важливіші за всі таланти у світі».

Десять років життя разом із ліцеєм нагадують мені марафонський біг, коли постійно звучала внутрішня команда: «CITIUS. ALTIUS. FORTIUS» (що означає в перекладі з латини: «Швидше. Вище. Сильніше»).

Можливо, саме тому ліцей асоціюється з Планетою Неспокійного Сонця, де немає магнітних бур, де не вирують природні стихії, але де плідно й творчо працюють мої колеги-однодумці, чиїми зусиллями і невтомною працею творилася історія нашого ліцею; тут навчаються творчі, талановиті, ініціативні діти, тут батьки сміливо довіряють своїх дітей для навчання і виховання.

Ні на мить не перебільшуючи нічиїх чеснот, я переконливо засвідчую те, що історія нашого ліцею – це спільна невтомна праця всіх учасників навчально-виховного процесу – адміністрації коледжу, педагогів ліцею, учнів та їх батьків.

Десятирічна історія розвитку нашого ліцею дозволяє стверджувати, що найкраща школа – це та, де відчувається чуття єдиної родини, де, за К.Ушинським, «дух закладу живе не в стінах, а в характері більшості наставників і від них переходить до характеру вихованців», де кожен ліцеїст (чи то сьогоднішній, чи то вчорашній) відчуває тепло родинного вогнища й усвідомлює свою причетність до подальшого творення історії ліцею.

Мій ліцей – душа Поділля і моя сім’я.

Разом ми завжди велика сила!

Де б не був ти і як не склалося твоє життя,

Пам’ятай завжди і скрізь, що ти є ліцеїст!

Ці слова авторської пісні випускника ліцею 2007 року Едуарда Якобенчука переконливо свідчать, що серце ліцею б’ється в унісон із серцем кожного ліцеїста. І навіть більше: місто Бар випускники ліцею називають серцем Поділля, містом юності і ліцейської дружби.

Свого часу мудро сказав М.Бердяєв: «Історія в нас, а ми в ній». Якщо взяти до уваги теорію поколінь, то можна знайти деякі паралелі.

Доля багатьох людей пролягла через старовинне подільське містечко Бар. Так, наприклад, у ранньому підлітковому віці в нашому місті проживав майбутній український письменник, митець слова європейського значення, справжній український патріот-інтелігент Михайло Коцюбинський. На думку багатьох дослідників, саме в нашому місті заклався підмурок його унікальної творчої особистості. Згадуючи своє дитинство барського періоду, М.Коцюбинський писав: «Я поклав собі за мету зробитися великою людиною і накинувся на книжки».

Сьогодні ми маємо велику надію і щирі сподівання, що в нашому ліцеї визначається вектор майбутнього багатьох талановитих дітей із різних куточків Вінниччини, наші вихованці роблять почин своєї мрії  в нашому подільському містечку Бар.

Мимоволі думаю: якщо випускники нашого ліцею починають свій лист зі слів: «Усі стежки юнацьких літ ведуть сюди до нашого ліцею» – і щиро кажуть: «Це без перебільшення»; якщо вони запитують: «Як тобі, ліцею, сьогодні живеться? Без нас ти, напевно, продовжуєш жити своїм життям, але нам без тебе сумно»; якщо при найменшій згадці про ліцей наші випускники почувають себе щасливими, а на обличчі сяє усмішка;  якщо наші випускники прагнуть бути кращими від усіх, бо «в університеті відстоюють честь ліцею», – то  сьогодні варто визнати, якою загальнокорисною, благодатною, доброю справою стала Державна програма «Обдарована молодь» і якими далекоглядними та дбайливими до розвитку інтелектуального потенціалу нації виявилися творці цієї програми й безпосередні засновники цілого ряду ліцеїв-інтернатів для талановитих дітей України.

Ідея відкриття Обласного гуманітарного ліцею для обдарованих сільських дітей Вінниччини зреалізувалася на базі Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського, і сьогодні ми маємо той спрогнозований результат, який передбачено у 2001 році.

А яким стане наш ліцей у майбутньому? Чи зуміємо ми зберегти чуття єдиної ліцейської родини? Чи зуміємо ми постійно бути на гребені хвилі  й постійно задавати темп? Чи зуміють наші випускники бути конкурентоспроможними і підготовленими до входження у відкритий різногалузевий європейський і світовий простір?

Я вірю у твоє творче начало і яскраве, життєдіяльне продовження, мій дорогий Ліцею!

Я вірю у творчих, надійних, професійно компетентних колег-однодумців, у талановитих і перспективних учнів ліцею, в успішних і самодостатніх його випускників!

Я вірю в наступність поколінь!

Нехай і надалі панує в ліцеї атмосфера духовного життя!

Нехай працює благодатний розум і світла душа!

Нехай перемагає філософія серця і високого духу, а ґрунтовні знання і масштабне світобачення сформують нову національну еліту!